Близитися, -жуся, -зишся, гл. Приближаться. Здавалося, неначе близився до покійника.
Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Зблуди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Заблудиться, сбиться съ дороги. Широкая доріженька, коли б не зблудити. 2) Ошибиться. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш.
Знахуровитий, -а, -е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита.
Кед нар. = кедь. Тоді співала, кед єсь сина колихала.
Повкочувати, -чую, -єш, гл. Вкатить (во множествѣ). Повкочуй колеса в повітку.
Позаплакуватися, -куємося, -єтеся, гл. Быть заплаканнымъ (о многихъ); быть смоченнымъ отъ дождя (объ окнахъ). Позапланувались вікна.
Правибори, -рів, м. мн. Выборъ избирателей.
Упити, уп'ю, -єш, гл. Напиться. Ні в'їв, ні впив, дрантям світить.
Фаяти, фаю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає.
