Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Брехнею не відбрешешся.
Засци́ка, -ки, об. Обмоченный уриной.
Зачавлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Захирѣть, заболѣть.
Клепайло, -ла, м. Тотъ, который клепле. Cм. клепати.
Ма́ндри, -рів, мн. Бродяжничество. В домівці вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть. Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула! Пішов у мандри.
Мовчу́н, -на, м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ.
Оп'яніти, -ні́ю, -єш, гл. Опьянѣть.
Пам'ятати, -та́ю, -єш, гл. Помнить. То дався мені гетьман Хмельницький гаразд добре знати, буду його вовік пам'ятати. Хто в пір'я поростає, хай на бідного пам'ятає.
Повидавати, -даю́, -єш, гл. Выдать (многихъ). Чимало дочок повидавав уже заміж.
Смиґа, -ґи, ж. = шмиґа 3.
