Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п.
Еге́ нар. 1) Да. Віддав ти їй? — Еге. Еге, як би то так. 2) Вѣдь. Еге, ти прийдеш до нас сьогодні ввечері? Еге, так? Вѣдь такъ? У вас, здається, ні перед собою, ні за собою? Еге, так? 3) Да, какъ-бы не такъ. «Оце, каже, увесь скот зганяю та поб'ю та їсти буду.» — Та буде з нас і одного, — змій йому каже. — «Еге! ти наїсися, а я ні». «Ходім, Рябко!» — Еге, ходім! Не дуже квапся, сам принеси сюди! 4) Выражаетъ тщетность ожиданія чего либо или удивленіе по поводу обнаружившагося. Еге, побігли вже кози в лози! Еге, ся на обидві кована.
Копивка, -ки, ж. = копилиця.
Наванта́жити Cм. навантажувати.
Оздоба, -би, ж. Украшеніе.
Порідішати, -шаю, -єш, гл. = порідшати.
Скепка, -ки, ж. = скіпка.
Скін, ско́ну, м.
1) Кончина, смерть.
2) Конецъ, предѣлъ.
Чопець, -нця, м. Ум. отъ чіп. Котилось барильце без чопця, без рильця.
