Блеск, -ку, м. = блиск. Щоб ти блеску світа Божого не бачив. пішов з блеску світа. Исчезъ.
Близитися, -жуся, -зишся, гл. Приближаться. Здавалося, неначе близився до покійника.
Гакнути, -кну, -неш, гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились.
Єва́нгеліє, -лія, с. и єва́нгелія, -лії, ж. Евангеліе. Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирію.
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. До лиця. Къ лицу. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. одним лицем вода. Сплошь вода. 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа.
Ми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати 2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. 3) микати губами. Шевелить губами.
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.
Помазок, -зка, м. = квач 1.
Росхряпаний, -а, -е. Разбитый, расколотый. Росхряпаний віз. Росхряпаний чоловік. Купила макітру, аж вона росхряпана.
Шаноба, -би, ж.
1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. На що та й шаноба, як добрее слово.
2) була йому шаноба! Досталось ему.