Безсед, -да, м. = бескед. В темних пущах і безседах на горі високій.
Виложка, -ки, ж. Ум. отъ вилога.
Го́ни, -гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханнаго поля: вспаханный участокъ въ длину; а затѣмъ, мѣра поля и вообще пространства въ длину различной величины отъ 60 саж., и болѣе: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Въ Одесскомъ уѣздѣ до 160 саж. Орав нага переліг і потом обливався.... А гони гнав та й гнав, назад не озирався. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Пройшовши відсіль гонів двоє.... Прудко біжить та річка гоней із двадцять. Ум. Гінки́, гіночки́. Їдні гінки засіяв пшеницею.
Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, -а, -е. Дуплистый. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого.
Заги́нути, -ну, -неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути.
Зазнаки́ нар. Завѣдомо.
Кірка, -ки, ж. Ум. отъ кора. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. 3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить.
Надісла́ти Cм. надсилати.
Скрипотіти, -почу, -тиш, гл. = скрипіти. Ворітця скрипочуть.
Цурупалля, -ля, с. соб. отъ цурупалок.
