Венберь, -рю, м. = имберь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю.
Наський, -а, -е. Нашъ, намъ принадлежащій, а не иностранный. Чи щире воно там все наське, чи тільки наським помазалось? Не корова не наська, а чорноморська. Наських пирогів ляхи не печуть.
Нирнути Cм. ниряти.
Нявк, -ку, м. = нявкання.
Очманіти, -ні́ю, -єш, гл. Очумѣть. Чи він очманів, чи що з ним діється.
Поворітка, -ки, ж. Поворотъ на дорогѣ.
Рішати, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив.
2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив.
3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя.
Сажати, -жа́ю, -єш, гл.
1) = садити 1. Та йди, жінко, та йди, любко, квасолі садити.
2) = садовити. Багатого за стіл сажають, а убогого й так випроважають.
3) Поселять, поселить. Ой став городи, панські слободи по річках сажати.
4) Всовывать, вкладывать. Сажай мені кужель у праве ухо! — Вона всадить.
Сизоперець, -рця, м. Съ сизыми перьями. Орли сизоперці налітали.
Умисний, -а, -е. Умышленный, нарочный.
