Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Доброчинити, -ню, -ниш, гл. Благодѣтельствовать, благотворить.
Жа́ркість, -кости, ж. Жгучесть? Кропива така жарка, аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости.
Настовпужуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. настовпу́житися, -жуся, -жишся, гл. = настовбурчуватися.
Перез пред. Чрезъ.
Перш, перше, нар.
1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Вона теє перше його зачувала. Ой чом тепер не так, як перше було.
2) Сначала, сперва, прежде. Перш воно так і було, а далі почав усе більш та більш приганяти до роботи. Перше літа пролетіли як дощова хмара, а тепера надо мною якась божа кара.
Понамуровувати, -вую, -єш, гл. Настроить (каменныхъ построекъ).
Продовбувати, -бую, -єш, сов. в. продовбати и продовбти, -бу, -бе́ш, гл. Продалбливать, продолбить. Дірку продовби.
Самопіч, -печі, ж. Эпитетъ квашни въ сказкахъ: сама пекущая. Узяв діжу-самопіч.
Трав'янозелений, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ, похожій на зелень травы.
