Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почутка

Почутка, -ки, ж. Слухъ, молва. Пішла почутка, що у панів людей царь одбере. Камен. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 394.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧУТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧУТКА"
Баруля, -лі, ж. Берлога. Вовк старий в барулі здох. Бор. 21.
Битниця, -ці, ж. = бетельня. Кобел. у. Кіевск. у.
Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Ворушило, -ла, с. Рычагъ. Полѣсье.
Дожирува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Дошалиться. Дожирувалися, що й миску з столу звалили. Харьк. г.
Зістрі́нути, -ну, -неш и зістрі́нутися, -нуся, -нешся, гл. = зострінути, -ся.
Змідніти, -нію, -єш, гл. Принять металлическій вкусъ отъ мѣди. Аф. 457.
Козячий, -а, -е. = козиний. Борони, Боже... від козячого кожуха. Чуб. І. 231.
Місто́чок, -чка, м. Ум. отъ міст.
Перелітка, -ки, ж. Корова, которая телится черезъ годъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧУТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.