Вершечок, -чка, м. Ум. отъ вершок.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Капустиця, -ці, ж. Ум. отъ капуста.
Лебедіти, -джу, -диш, гл. 1) Настойчиво и слезливо просить, клянчить. 2) Напѣвать, пѣть. Зачав пісню лебедіти слізними словами.
Невірничка, -ки, ж. Ум. отъ невірниця.
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки.
Поросклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Отклеить (во множествѣ).
Сапетон, -ну, м. Родъ киселя изъ бузины. Найкраща їжа дітям — то сапетон.
Чапайло, -ла, с. = блисканка.
Шутковливий, -а, -е. Шутливый.
