Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попідправлятися

Попідправлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Поправиться (о многихъ). Жита після дощу трохи попідправлялися. Богодух. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 330.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІДПРАВЛЯТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІДПРАВЛЯТИСЯ"
Воловник, -ка, м. = воловня. Ум. воловничок. Зажурилися волове в воловничку стояти. Гол. IV. 319.
Гря́зько нар. Грязно (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. ІІ. 153.
Доґле́бати, -баю, -єш, гл. Доплестись, дотащиться. Осе нам треба ше якось доґлебати додому, ше верстив буде з п'ять. Брацл. у.
Єзуї́т, -та, м. Езуитъ. Болить серце, як згадаєш: старих слав'ян діти впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. Шевч. 175.
Заги́бнути Cм. загибати.
Лену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Летѣть. Федьк. І. 27. Леньмо, поленьмо до свого пана. Чуб. III. 440. Кину пером, лену орлом, конем поверну, а до свого отамана таки поверну. Н. п.
Порозсмикувати, -кую, -єш, гл. Раздергать (во множествѣ).
Призначати, -ча́ю, -єш, сов. в. призначити, -чу, -чиш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. Харьк. у. 2) Назначать, назначить. Ном. № 9033. П'ять овечат, що їй призначали. Г. Барв. 466-467. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив. Чуб. V. 360.
Товкувати, -ку́ю, -єш, гл. Толковать, говорить. Товкуй, Савко, з паном. Ном. № 12964.
Шляхтонька, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПІДПРАВЛЯТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.