Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покотело

Покотело, -ла, с. Кружокъ (деревянный, металлическій). Мов покотело червоніє крізь хмару — сонце занялось. Шевч. (КС. 1885. ІІІ. 521).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 275.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОТЕЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКОТЕЛО"
Відвічно нар. Отъ вѣка, вѣчно.
Гаптарство, -ва, с. Искусство вышивать золотомъ, золотошвейство.
Жвакува́ння, -ня, с. Глоданіе.
Подратувати, -ту́ю, -єш, гл. Подразнить. А поклонивсь йому затим, щоб подратувать маляра. Кв.
Покарання, -ня, с. Наказаніе, казнь.
Пообвивати, -ва́ю, -єш, гл. Обвить (во множествѣ).
Похитуватися, -туюся, -єшся, гл. Пошатываться, покачиваться.
Припізнитися Cм. припізнятися.
Стонога, -ги, ж. = стоніг. Котл. Ен. V. 73.
Хлопчина, -ни, м. = хлопець. Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть як твердий дуб. Котл. Ен. VI. 28. Ум. хлопчинка, хлопчи́ночка. Мил. 152. Ой де ж ти будеш ночувати, хлопчино, хлопчиночко? Чуб. У. 94.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКОТЕЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.