Гатити, -гачу, -тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Я греблю гачу. Хоч греблю гати. (Так много). 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. І ногами товче, і пулами гатить. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили.
Го́мін, -мону, м. Говоръ, крикъ, шумъ. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону.
Замаю́сити, -ю́шу, -сиш, гл. Зажилить, присвоить. Еге, то це ти хочеш замаюсити мій ніж. Cм. заміюсити.
За́писочка, -ки, ж. Ум. отъ за́писка.
Кади и кадивай, нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи.
Підколінниці, -ниць, ж. мн. Родъ шерстяныхъ чулковъ.
Приоставати, -таю́, -єш, сов. в. приостати, -стану, -неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити.
Промовити, -ся. Cм. промовляти, -ся.
Теперісінько, теперісічко, нар. Какъ разъ теперь, именно теперь.
Уголити, -лю, -лиш, гл.
1) Оголить, обнажить.
2) Сдѣлать бѣднымъ.
