Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Дра́тися, -деру́ся, -ре́шся, гл. = дертися.
Легкоду́хий, -а, -е. 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий.
Ли́шка I, -ки, ж. 1) Нечетъ, нечетное число. Чи чіт, чи лишка? 2) Излишекъ, лишнее. Діждалась м'ясива, лишку ззіла і завадило.
Набли́жуватися, -жуюся, -єшся, гл. = наближатися.
Опад, -ду, м. = ожелест.
Оттепер нар. Вотъ теперь. Оттепер ні до торгу, ні до жінки. Ум. оттепе́реньки, оттеперечки.
Признаватися, -наюся, -є́шся, сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл.
1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу.
2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа.
3) до кого. Давать, дать себя узнать. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся.
Птаський, -а, -е. Птичій.
Спіж, -жу м., спіжовий, -а, -е. = спиж, спижовий. Спіжові гармати.
