Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга.
Вигляд, -ду, м.
1) Видъ.
2) Окно.
Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій.
Журахви́на, -ни, ж. = журавлина.
Кубай, -бая, м. = куб 2.
Підкужник, -ка, м. Въ снарядѣ для ловли рыбы, наз. перемет (Cм.): тотъ конецъ бивчевки, къ которому привязываютъ поплавокъ.
Стрілкуватий, -а, -е. = стрелькуватий. Стрілкувата цибуля.
Хвабрість, -рости, ж. Храбрость. Чи ти ба, яка хвабрість!
Штурхати, -ха́ю, -єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть.
