мельник
Ме́льник, -ка, м. Мельникъ. Ой мельнику, мельниченьку, змели мені пшениченьку. ме́льника піти. Полетѣть кувыркомъ. Я його як ударила (гуся), так воно мельника й пішло. Ум. ме́льничок, мельниче́нько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 416.
Том 2, ст. 416.