Гадючник, -ка, м.
1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав.
2) Раст. = воронець, Spiraea Filipendula L.
3) Низенькая землянка. Викопав якийсь гадючник у землі.
Грома́донька, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Забендюгува́ти, -гу́ю, -єш, гл. О возѣ съ снопами, сѣномъ: придавить сверху положенной жердью (рублё́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували.
Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Зсивіти, -вію, -єш, гл. Посѣдѣть.
Озимки, -ків, м. мн.
1) Весенній морозъ.
2) Порода яблокъ, сохраняющихся зимою.
Повгонити, -ню, -ниш, гл. Вогнать (многихъ).
Поламання, -ня, с.
1) Поломка.
2) Нарушеніе, уничтоженіе.
Потримяти, -маю, -єш, гл. Подержать. Потримав деякі (книжки) в руках. Коня дайте, я потримаю.
Стервин, -на, -не. Относящійся къ падали. Оце стервиного батька сини.
