Безлюдніти, -нію, -єш, гл. Дѣлаться безлюднымъ.
Вірчий лист. Довѣренность.
Зами́слитися, -слюся, -лишся, гл. Задуматься. Замислився козак, і йому досталось покрутити вуса.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Хоч будуть питати, не буду казати. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Не при нас кажучи. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. Скачи, враже, як пан каже. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати.
Налюбува́тися, -бу́юся, -єшся, гл. = налюбувати.
Підгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла.
Спроміжність, -ности, ж. = спроможність.
Телятище, -ща, с. ув. отъ теля. Єдно-м мала телятище, і то-м не загнала.
Умудрити, -рю, -риш, гл. Сдѣлать разумнымъ, просвѣтить. Умудрив Господь твою сліпоту, то співай-же добрим людям. Та умудрив мене над злими, бо всюди твій закон за мною.
Ший! меж. Приказъ волу подставлять шею для надѣванія ярма. Вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: ший! він шию підставив.
