Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

легіник

Легіник, -ка, м. Ум. отъ ле́гінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 350.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕГІНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕГІНИК"
Веретка, -ки, ж. Ум. отъ верета.
Вірган, -ну, м. = вігран. Над Єленою віргани грают. Kolb. I. 96.
Ворітенька, -ньок, ворітечка, -чок, мн. ум. отъ ворота.
Вулік, -ка, м. = вулій.
Дзи́нґель, -ля, м. 1) пт. щегленокъ, Fringilla carduelis. Вх. Пч. II. 10. 2) Раст. Angelica silvestris. Вх. Пч. І. 8. Cм. Дзенґель.
Повідтинати 2, -на́ю, -єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).
Позгоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Согласиться (о многихъ).
Поцілунок, -нку, м. Поцѣлуй.
Сичівни́к, -ка́, м. Мочевой пузырь. Вх. Зн. 63.
Черешняк, -ку, м. Coccothraustes vulgaris. Вх. Уг. 275. Cм. чупкар.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЕГІНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.