Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блягузниця

Блягузниця, -ці, ж. Женскій половой органъ. Павлоград. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯГУЗНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯГУЗНИЦЯ"
Ди́вка, -ки, ж. Диковина. Въ выраженіи: Нема́ ди́вки. Не удивительно. Нема дивки на свої гроші, а чужі все важкі. Ном. № 4811.
Доки́дати 1, -даю, -єш, гл. Добросать.
Же́стер, -ру, м. = жостір.
Замога́ти, -га́ю, -єш, сов. в. замогти́, -жу, -жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. Камен. у. 2) Быть въ состояніи.
Кружка, -ки, ж. Часть гончарнаго круга. Cм. круг ii. Вас. 179.
Мерзе́нство, -ва, с. Пакость, мерзость. А мерзенства скільки! Н. Вол. у.
Ожльоди, -дів, м. мн. = ожелест. Вх. Лем. 455.
Продляти, -ля́ю, -єш, гл. Промедлить, протянуть. Продляли цілий день. Черк. у.  
Розчинка, -ки, ж. Ум. отъ розчина.
Торік нар. Въ прошломъ году. Виглядала козаченька молодого, що торік покинув. Шевч. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛЯГУЗНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.