Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кокіль

Кокіль, -ко́лю, м. = кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 267.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОКІЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОКІЛЬ"
Глітно нар. Тѣсно. Шух. I 84.
Дадекой, дадеколи нар. Иногда. Вх. Лем. 408.
Жучи́на, -ни, ж. Ходъ, проточенный въ деревѣ жукомъ? Самка жука? Желех. A hraj zuczy po zuczèni, a zuczyna po doléni. Kolb. I. 156. Ходить жучок по жучині, а жучина по деревині. Чуб. ІІІ. 80.
Кінчання, -ня, с. Окончаніе.
Невиразний, -а, -е. Неясный, неотчетливый; невнятный.
Нещадимий, -а, -е. Никуда не годный, ничего не стоющій. Голь нещадима. Ном. № 1513.
Осичка, -ки, ж. Ум. отъ осика.  
Сукмана, -ни, ж. 1) = сукман. Гол. Од. 33, 44. А де ж ваші, хлопці, славнії запорожці, дорогії сукмани. Гол. І. 18. 2) Родъ свити въ Холмщинѣ. Чуб. VII. 121. Ум. сукманка, сукманонька, сукманочка. Чуб. І. 276.
Тузувати, -зу́ю, -єш, гл. Тормошить. Стягли ляшка свині з коня, стали тузувати.
Чухрання, -ня, с. 1) Обрубываніе вѣтвей съ дерева, обрѣзываніе листьевъ съ вѣтвей (Cм. чухрати 1). 2) Вѣтви, срубленныя съ дерева. Ніякого дерева я в лісі не рубав, тільки взяв чухрання та й віз. Новомоск. у. Cм. чухра.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОКІЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.