Дриста́ти, -щу́, -щеш, гл. Страдать поносомъ.
Жупани́ченько, -ка, м. Ум. отъ жупан.
Заву́злити, -лю, -лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав'язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука.
Зві́тки, зві́ткіль, звіткіля́, нар. = звідки.
Камчуг, -га, м. Раст. Thlictrum minus L.
Оконити, -ню, -ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить.
Похарчитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Покормиться; постоловаться нѣкоторое время. Дали їй лиш тілько на дорогу, щоб вона мала похарчитися.
Проквилити Cм. проквиляти.
Спочутний, -а, -е. Сочувствующій, сочувственый. Знаходив дуже спочутну собі душу.
Сторожувати, -жую, -єш, гл. Дѣлать сторожі. Cм. сторож 3.
