Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Брояки, -ків, м. Названіе пороговъ на Днѣстрѣ и Бугѣ.
Голодувати, -дую, -єш, гл. Голодать. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Голодний голодуєш цілий день.
Го́мзатися, -заюся, -єшся, гл. Ворочаться, копошиться. Чого гомзаєшся за столом, наче блохи кусають?
Лаґун, -на, м. Стволъ дерева въ нако́ті. Cм. накіт.
Обвинуватити Cм. обвинувачувати.
Прицяпати, -паю, -єш, гл. Примочить, побрызгать.
При́чепка, -ки, ж. 1) Прицѣпка, придирка. 2) Подвѣска, брелокъ.
Пропити Cм. пропивати.
Шапошки, -шок, ж. мн. = шапошник 2.
