Димі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Дымить, испускать дымъ.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Жа́лостонька, -ки, ж. Ум. отъ жалість.
Жовти́зна, -ни, ж. = жовтина.
Накоси́ти Cм. накошувати.
Посіятися, -сіюся, -єшся, гл.
1) Посѣяться, засѣяться. Полем розстелися (ниво), та посійся добрим житом.
2) О волосахъ: разсыпаться. Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось.
Проворкуватий, -а, -е. = проворний.
Рибник, -ка, м.
1) Рыбный садокъ.
2) Родъ сарая, гдѣ солятъ рыбу. Азовск. море.
Скаржитися, -жуся, -жишся, гл. Жаловаться, сѣтовать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.
Упокоюватися, -коююся, -єшся, сов. в. упокоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось.
