Віник, -ка, м.
1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Пам'ятатиме до нових віників.
2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. Ум. віничок.
Зви́чай, -ча́ю, м. 1) Обычай; обыкновеніе. А я такий звичай маю, що по повній випиваю. свої́м звич́аєм. По обыкновенію, по своему обыкновенію. Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. 2) Приличіе. І дітки звичай знають. Слово неправдиве звичаю не знає. 3) Нравъ. Ум. звича́єк, звичає́чок. Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася.
Неповага, -ги, ж. Непочтеніе, неуваженіе.
Притокмити, -млю, -миш, гл. Пристроить, присоединить, опредѣлить къ мѣсту. Чи притокмив ти їх у те «училище?» І він туди притокманий.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть.
Сокотач, -ча, м. Сторожъ.
Ткання, -ня́, с.
1) Тканье.
2) Утокъ. Основа нитяна, а ткання вовняне.
3) = тканина 1. Ткання цесарське штуками і шите.
4) д'яволове ткання. Говорятъ о болѣзни глазъ.
5) чортове ткання. Говоритъ, когда не могутъ найти нитки или чего другого.
Умовний, -а, -е. 1) Условный.
2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Ум'яти. Cм. уминати.
Чке-чке-чкоу! меж. Зовъ свиней.
