Дотина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Словом дотина.
Заподі́ти, -ді́ну, -неш, гл. Задѣвать. Ой де ж мужа заподіла?
Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Упав так, що аж носом зарив.
Засклі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Замереть. Засклілась була, замліла, що вже й болю не чула... Тоді дали трохи ульги, — ... віджилась краси набралась.
Заяло́зитися, -жуся, -вишся, гл. Засалиться.
Кухняний, -а, -е. Кухонный. Вона забачила здоровенний кухняний ніж на столі.
Місце́вість, -вости, ж. Мѣстность.
Нестям, -му, м. = нестяма.
Уплескати, -щу, -щеш, гл.
1) Сплющить.
2) Обрызгать.
Шумела, -ли, ж. = шумелинє.
