Бідити, -джу, -диш, гл. Бѣдствовать. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Нарід дуже з голоду бідив.
Зваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = звалити.
Космачитися, -чуся, -чишся, гл. Косматиться.
Підгорлина, -ни, ж. = підгорля 1.
Поплямитися, -млюся, -мишся, гл. Запятнаться, покрыться пятнами.
Сполучати, -ча́ю, -єш, сов. в. сполучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом.
Стовб, -ба, м. = стовп. Стовб, а до стовба кінь прив'язаний.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Харцизяцький, -а, -е. Разбойничій.
Цілитель, -ля, м. Исцѣлитель. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені.
