Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безталанник

Безталанник, -ка, м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗТАЛАННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗТАЛАННИК"
Беседонька, -ки, ж. Ум. отъ беседа.
Водій, -дія, м. Вожакъ. Желех.
Жа́ден I, -дна, -е = жа́дний.
Малю́к, -ка, м. Мальчикъ, маленькій. Може тепер і не так: я ще малюком туди заглядав. Св. Л. 24.
Плихяти, -хаю, -єш, гл. Висѣть, развѣваться; порхать. Угор.
Позіхатися, -хається, гл. безл. Зѣваться. Ляжмо спати... вже й мені часто позіхається. Г. Барв. 78.
Покуматися, -маюся, -єшся, гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.
Поперетирати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и перетерти, но во множествѣ.
Старовинний, -а, -е. Старинный. Старовинної пісні заспіваю. Борз. у.
Сякатися, -каюся, -єшся, гл. Сморкаться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗТАЛАННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.