Витяжний, -а, -е. 1) Протяжный. Пісня жалібна, витяжна, плакуча.
2) витяжні чоботи. Сапоги, у которыхъ передокъ и передняя часть голенища изъ цѣльной кожи. Нові чоботи витяжні.
Ді́дько, -ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має.
Зво́мпити и зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Всюди про козацьке щастє звонпили.
Копилитися, -люся, -лишся, гл. Родить внѣ брака ребенка.
Ля́мент, -ту, м. = лемент.
Навле́жачки нар. Лежа, въ лежачемъ положеніи.
Порозсипатися, -паюся, -єшся, гл. Разсыпаться (во множествѣ).
Розізлитися, -лю́ся, -лишся, гл. Разозлиться. Я розізливсь та й ударив.
Розмаїтний Cм. розмаїтий.
Шпилька, -ки, ж.
1) Булавка. Шпилькою пришпилити.
2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку.
3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами.
4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Ум. шпилечка.
