чтець
Чтець, четця, м. 1) Чтецъ. 2) Читатель. Не против вас говорю, четці мої любі.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 473.
Том 4, ст. 473.