черчик
Черчик, -ка, м. 1) Ум. отъ чернець = ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. 2) Ум. отъ черець 3) = червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. 4) Рыба Phoxinus rivularis. 5) = червець 4.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 459.
Том 4, ст. 459.