цимбал
Цимбал, -ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 429.
Том 4, ст. 429.