турувати
Турувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Соображать, думать. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую. 2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 297.
Том 4, ст. 297.