трійця
Трійця, тройця, -ці, ж. 1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. 2) Трисвѣщникъ. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Также три соединенныя вмѣстѣ восковыя свѣчи. Став боярин, старша дружка і світилка стала, шаблю й трійцю восковую у руках держала. 3) Раст. a) Veronica prostrata L. б) — божа. Hypericum montanum.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 284.
Том 4, ст. 284.