тихо
Тихо нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Ум. тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 264.
Том 4, ст. 264.