тачати
Тачати, -ча́ю, -єш, гл. Катать (бѣлье). На Дунаю прана, на шнурах вішана, на маглі тачана.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 250.
Том 4, ст. 250.