святитися
Святитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. 1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. 2) Освящаться. 3) Рукополагаться. Як святився ще на діакона та був у печерах. 4) Свято почитаться. Честь тоді святилась дуже.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 111.
Том 4, ст. 111.