погонач
Погонач, -ча, м. Часть ручной мельницы. Cм. жорна.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Том 3, ст. 234.