паніматка
Паніматка, -ки, ж. Мать, госпожа; матушка. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки: отсе мені паніматка дала, щоб хороша я панянка була. Коли хоч, перескоч, вирви собі м'ятки; коли хоч мене взять, спитай паніматки. Изъ вѣжливости называютъ такъ хозяйку, а также младшія женщины старшихъ, также мужчины женщинъ. А чому ж не зумію? — каже дівчина. — Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму. Яка хатка, така й паніматка. Скажи мені, паніматко, щиро. Ум. паніматочка. А в нашої паніматочки один синочок.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 92.
Том 3, ст. 92.