бриця
Бриця, -ці, ж. Раст. Setaria glauca Beauv. Бриця в пашні помішниця. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 100.
Том 1, ст. 100.