латати
Латати, -та́ю, -єш, гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Церкву обдирає, а коршму латає. 2) Прибивать лати на кровлю. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати!
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 347.
Том 2, ст. 347.