бідаха
Бідаха, -хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. І гостя (цапа) в трития в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Ум. бідашка, бідашечка.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 61.
Том 1, ст. 61.