дідок
Дідо́к, -дка́, м. 1) Старичекъ. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ум. Дідо́чок. Задумав дідочок, задумав жениться.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Том 1, ст. 389.