городянин
Городя́нин, -на, м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Не йди за крамаря, не йди за городянина.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 315.
Том 1, ст. 315.