горобинець
Гороби́нець, -нця, м. 1) Пометъ воробья. 2) Раст.: а) = Рогіз. 207. б) Oxytropis pilosa. Dc.
Источник:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 314.
Том 1, ст. 314.