водильця

Водильця, -лець, с. мн. Удила. А поводи все реміннії, а водильця все залізнії. Рк. Макс.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 246.

Випадкові слова

Вигноювати, -ноюю, -єш, сов. в. вигноїти, -ною, -їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. І. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Конст. у.

повністю...

Столярувати, -ру́ю, -єш, гл. Заниматься столярнымъ ремесломъ.

повністю...

Затя́жець, -жця, м. Завербованный въ войско, участникъ вольнаго военнаго отряда, — напр. такъ называли гайдамаковъ. ЗОЮР. 153, 154.

повністю...