Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відданиця

Відданиця, -ці, ж. Невѣста. О. 1861. XI. 49. Св. Л. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДАНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДАНИЦЯ"
Вулишний, -а, -е. Уличный. Желех.
Дігна́ти = Догнати.
Допе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Дотащиться.
Зе́ркало, -ла, с. = дзеркало. То йому так потрібно, як сліпому зеркало. Посл.
Лантушок, -шка, м. Ум. отъ лантух.
Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже. Мир. ХРВ. 336.
Одзвінки, -ків, м. мн. Раст. Thalictrum aquilegiaefolium. Вх. Пч. І. 13.
Ольмик, -ка, м. Раст. Dianthus deltoides. Лв. 98. Cм. линок.
Проманіжити, -жу, -жиш, гл. Побить кого. Я його добре проманіжив, — знатиме, як мене займати.
Тафля, -лі, ж. = тахля. Ум. та́фелька. МУЕ. І. 189.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДДАНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.