Гліг, глогу, м. = глід.
Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Гроби́. Кладбище. 2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Игра эта называется еще ро́би. (Cм. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Гробо́чок. Cм. Гробки́.
Гунцво́т, -та, м. 1) = Гунцвол. Утік гунцвот. 2) мн. = Муцик 2.
Доне́ць, -нця́, м. Донской козакъ. Ум. до́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Став дончичок розмовлять.
Оповістити, -ся. Cм. оповіщати, -ся.
Повідтинати 2, -на́ю, -єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).
Подвірній, -я, -є. Дворовый, домашній. Повела їх у хату, де стояло молоко, здорові кошики з яйцями всякої подвірньої птиці.
Поклинцювати, -цюю, -єш, гл. Набить стѣну клинышками для обмазки глиной.
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы.
Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи.