Громаді́лка, -ки, ж. Конныя грабли.
Держачо́к, -чка, м. Ум. отъ держак.
Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ).
Лоташ, -ша, м. Раст. = латач.
Ме́нчий, -а, -е. = менший и пр. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший менчого кусає та ще й б'є.
Нарощиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. О тѣстѣ: заквасить много. Нарощиняв, а чим замісити?
Підгортати, -та́ю, -єш, сов. в. підгорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Подворачивать, подвернуть, подгинать. Сядь, Грицю, коло мене, ще й ніжечки підгорни.
2) Подгребать, подгресть. Підгорни ще жару до горщика. Окучивать, окучить растеніе. Підгортають городовину сапою. Въ кобз. думѣ о бѣгущемъ, который какъ бы подгребаетъ себѣ подъ ноги землю: Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає.
3) — під кого. Подчинять, подчинить чьей власти, покорить. Під себе ми своїх сусід не підгортали. Спліндрувати ввесь Крим та й підгорнути під короля.
Подриґувати, -ґую, -єш, гл. Дергать судорожно ногами.
Спостувати, -тую, -єш, гл. = спостити. А написано та 12 п'ятниць та в году спостувати.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.
