Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Гладунець, -нця, м. = гладишка.
Дру́гий, -а, -е. 1) Другой; иной. Один сидить конецъ столу, мед-вино кружає, другий сидить біля його, на скрипочку грає. Але він тут собі другий, ніж у нашому селі. В місті добре тілько кому небудь калач купувати. а не що друге. 2) Второй. Уже й другого сина діждали собі. дру́гого дня. На другой день.
Калабуха, -хи, ж. = калабаня.
Кривдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Обижаться. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали.
П'їла, п'їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п'їли́ни проходять сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. колода; въ колоді есть мечик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сворінем.
Погубитель, -ля, м. Погубитель, губитель. Тут лежить копитан, погубитель її.
Розчавити, -влю, -виш, гл. Раздавить, расплющить. Розчавив таркана.
Роскисати, -са́ю, -єш, сов. в. роскиснути и роскисти, -сну, -неш, гл. Раскисать, раскиснуть.
Шляхточка, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.