Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ветлина, -ни, ж. Раст. Salix vittelina. Вх. Пч. I. 12.
Вицабати, -баю, -єш, гл. Выбрать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця. Староб. у.
Добросе́рдо нар. Благодушно, добросердечно.
Зімови́к, -ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.
Кородливий, -а, -е. Чувствительный къ боли.
Кулага, -ги, ж. Родъ кушанья изъ муки. Наварили горщик кулаги. Грин. І. 123.
Пад, паду, м. 1) Низкое мѣсто? Закувала зозулина в саду на паду. Мил. 137. 2) мн. Террасы Херс. г.
Пам'ятущий, -а, -е. = пам'яткий. Дай, Боже, щоб дитина була бачуща, видюща і пам'ятуща. Мил. 27.
Приправка, -ки, ж. Ум. отъ приправа.
Простота, -ти, ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. І. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. 3) Неучъ; наивный человѣкъ. Левиц. І. 215.