Бруслик, -ка, м. Родъ жилета.
Випрохуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. випрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = випрошуватися, випроситися.
Грязь, -зі́, ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі.
Повозити, -жу́, -зиш, гл.
1) Повозить. повозити попа в решеті. Утаить грѣхъ на исповѣди.
2) Свезти. Повозив уже всі снопи з поля.
Постати Cм. поставати.
Поткатися, -тчуся, -тче́шся, гл. Соткаться. Тобі там і попрядеться й потнеться, і в скриню покладеться.
Прохатися, -хаюся, -єшся, гл. Проситься. Став прохаться на ніч. Дочка в батька прохалася: ой піду мій батеньку, на круту гору погуляю.
Ступати, -па́ю, -єш, сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Ступай сміло: куля не візьме. Широко ступав Марко. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Чоловік що ступить, то згрішить. не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. ступити в божу путь. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь.
Хакати, -каю, -єш, гл. Тяжело дышать, — запыхавшись отъ жары и пр. Душно Рябкові — бач, як хакає, язик висолопивши. День був гарячий, сказано, в серпні; сонце пекло, наче думало ввесь світ запалити; ворони по скалах хакали, роти пороззявлявши. Чого ти так хакаєш? — Захапався б і ти, як би стирив на гору такого мішка.
Хрупостня, -ні, ж. Хрустѣніе, трещаніе. Чує вона вже вдень незвичайну хрупостню по снігу на дворі і гомін.