Барабосити, -шу, -сиш, гл.
1) Болтать, балагурить, калякать.
2) Бить ладонями по спинѣ въ игрѣ въ ярки.
Допита́ти, -ся. Cм. допитувати, -ся.
За́брость, -сти, ж. На плодовыхъ деревьяхъ: почки цвѣтовыя. На яблуні багато забрості, багато яблук буде.
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. А жіночку свою любив і Господи єдиний! 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. . І вже, не справить горбатого могила.
Кінва I, -ви, ж.
1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, горілку, мед, пиво... Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втрете як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо.
2) Ведро. Молодичка кароока... бігла з кінвами по воду. Ум. конівка.
Непам'Ять, -ти, ж. Забвеніе. піти в непам'ять. Быть забытымъ. Ми, селяне та хуторяне, нічого не записували, — тим воно й пішло все те в непам'ять. пустити у непам'ять. Предать забвенію. Все те пускають наші земляки в непам'ять.
Пайматчин, -на, -не. = паніматчин. В пайматчину одігся бронь.
Розлучний, -а, -е. Разлучающій, разъединяющій.
Скрамниця, -ці, ж. = скамниця. Лежить його миленькая на усю скромницю.
Тіснява, -ви, ж. Тѣснота, давка. Тісна тіснява.