Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висловлювати, -люю, -єш
Дурноля́пський, -а, -е. Глупый, высказанный наобумъ. Дурноляпські речі шкода й слухать.
Дякі́в, -ко́ва, -ве Принадлежащій дьячку, дьячковскій. Оттак чини, як я чиню: люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Н. п.
Женишо́к, -шка́, м. Ум. отъ жених.
Наштирити, -рю, -риш, гл. 1) Подбить, подговорить. Я його наштирю, хай приїде, щоб купив півкварти. Лебед. у. 2) Погнать сильно. Він і утретє її прогнав, та як наштире, — вона у дворець. Мнж. 15.
Пообламлювати, -люю, -єш, гл. = пообламувати.
Присвят, -ту, м. Посвященіе. Присвят усіх моїх творів землякам. К. Дз. 110.
Прихитрувати, -ру́ю, -єш, гл. Ухитриться. Ти так прихитруй і украдь те лоша. Грин. І. 163.
Розлічити, -ся. Cм. розлічувати, -ся.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Мет. 65. Ви ж було раненько встаєте. Мил. 200. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Рудч. Ск. І. 15. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. Шевч. 73. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! АД. І. 89. Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Мет. 464. Кругом аж курява вставала. Шевч. 565. Встає хмара з-за лиману. Шевч. 51. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. Мет. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Син устане на батька, а батько на сина. Г. Барв. 319. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. Стор. МПр. 4 8. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. Шевч. 195. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає. Ном. № 3032.